Романюки Данило та Марія

Наприкінці 1942 р. дві українські дівчинки, бавлячись біля поля на х. Великий Гай неподалік м. Радивилів, натрапили на трирічну дитину. Мала зі шматочком хліба в руках плакала і кликала маму. Одна з дівчаток, Ганна Романюк, привела її додому. Батьки Данило та Марія відразу зрозуміли, що дитина єврейська. Донька благала їх залишити гостю в себе, і вони врешті погодилися. Романюки виховували п’ятеро своїх дітей, тож не переймалися, чим нагодувати чи в що одягнути ще одну дитину, а от питання безпеки було актуальним. Підопічну назвали Вірою, і вона швидко стала частиною їхньої великої родини.

«Броня ніколи не жила у хліві, а була з нами в хаті, я вчила її української мови, ми разом ходили за ручку. Вчилася співати. На нашому хуторі було три хати. Усі знали, що ми маємо єврейську дівчинку, але ніхто не видав. Хоча німці стояли в нас під стодолою. Як ми вижили, знає лише Господь». Зі спогадів Ганни Романюк

Якось родичка Романюків Олександра Кухарук побачила дівчинку й упізнала в ній Броню, доньку Авраама та Хаї Рудманів, які жили неподалік м. Радивилів. У жовтні 1942 р. там було ліквідовано єврейське гетто. Так українська родина дізналася про рідних своєї вихованки. Після війни дівчинка певний час залишалася з Романюками.

Тим часом у родині трапилась біда: старші сини Михайло та Василь підірвалися на міні. Перший із них помер відразу, а другий залишивсь інвалідом. Без відчутної допомоги хлопців утримувати господарство стало важко, і сім’я опинилася на межі виживання, до того ж багато грошей ішло на лікування Василя. У цей час несподівано з’явилися родичі маленької Броні, які попросили віддати дівчинку під їхню опіку. Дитина важко звикала до нової родини, плакала щоразу після відвідин мами Марії і просила забрати її назад. У 1945 р. Бронині дядько й тітка повідомили, що разом з іншими євреями, які вижили в м. Радивилів під час Голокосту, переїздять до Польщі й дівчинку забирають із собою. Згодом до Романюків дійшли чутки, що Броня опинилась у краківському притулку, а відтак зв’язок обірвався на десятиліття. Вони шукали дитину, хотіли дізнатись, як у неї склалося життя, але так нічого й не довідались у радянський час.

Лише у 2011 р. Броня Биндер (Рудман) зі своїми дітьми приїхала до м. Радивилів з Ізраїлю й розшукала Ганну Кухарчук.

«Ми весь час відчували Боже благословення, все гарно складалось у житті, всі здорові. Мабуть, за такий вчинок – велика вдячність від Бога. Я дуже щаслива, що Броня мене знайшла, що ми побачились, вона все пам’ятає, кожну стежину в селі». Зі спогадів Ганни Романюк

У 2012 р. Яд Вашем визнав Данила та Марію Романюків Праведниками народів світу.